Оранжеве сонце скотилось за обрій.
Вже вечір надворі, та хто ж тут засне?
Ген місяць проворний, преповний, предобрий
запрошує зорі на небо ясне.
Ну як же таке прозівати поету –
оцей неповторний вечірній пейзаж?
Ці два силуети… Які піруети!
Під зорями – танець. Предивний пасаж!
О, як же близенько! О, як же далеко!
Літаюче танго – чаруюча мить!
По синьому небу гуляють лелеки –
закохана пара шурхоче крильми.
Шурхочуть-лопочуть розвеснену пісню,
танцюють лелеки – летять-клекотять.
Завмер, задивився здивований місяць.
А зорі бадьорі птахам миготять.
О, нічко чарівна! Таку – не забути!
Супутник-попутник… танок – дивина!
А вранці по небу розсипались буси.
То – гуси. Ой гуси! О, панна-весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335061
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА