Вроджений блазень. Лишився на самоті без короля. Без жодного глядача.
Найдревніші людські ігри розраховані на двох чоловік. Коли ж бо гратимеш сам з собою, програєш.
Отже, посеред кімнати стоїть блазень: в руці бритва. В іншій руці чайник, через плече перекинуто покривало. І цей чоловік не знає, що робити... Не все ж зразу.
Без короля. Без жодного глядача. Найчистіша смерть, і пекло.
Найдревніший блазень прочитав недавно в Ніцше, що король помер. Цього не може бути!
Чоловік огледівся, поставив чайник на місце, де взяв; покривало кинув на ліжко. А бритву лишив на завтра...
...сьогодні забагато глядачів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335052
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2012
автор: Jonny Evilko