Чому родюча, друже, в нас земля?
А через те, що крівцею полита…
Тут кожен клаптик болем промовля,
Кров і понині ще дощем не змита.
Сум в колосочку, в кожному зерні
І конюшина більш росте червона,
Шануймо і вклонімося землі,
Бо в нас земля , немов свята ікона.
Хто кров пролив та залишивсь живий,
Хай йде собі під прапором червоним,
Бо кров його у цій землі святій,
А смак землі й по нині ще солоний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335002
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2012
автор: Віталій Назарук