Екскурс в минуле: початок початку – колиска цивілізації,
Людина вже є і не на пів, а повноцінна - “sapiens”,
Свідомість і досвід, щоправда, куці, чи, навіть, - „табула раса”,
Натомість резервного місця багато для набуття і „записів”.
Щодень дарував їй чудову нагоду й непереборне бажання
Красу споглядати навколо себе і відчувати кохання.
Отож в круговерті буденних справ: за їжею чи в полюванні,
Вона дивувалась, і дуже охоче сприймала процес пізнання.
Слід визнати щедрість і милість Творця, що виявлялась довкола:
Сонце і хмари, зорі й моря – не подарунок долі.
Творились прискіпливо, тонко, з любов’ю - неначе одна мета:
Навік полонити красою Всесвіту Людину, що тут жила!
Цей план був успішним – за кроком – крок їй прагнулось йти і йти,
До Сонця, за хмари, у зоряну вись – у пошуках вічних Краси!
Саме тому у волосся колись раптом вперше вплелася квітка,
З тієї ж причини побачив світ наскельний малюнок тигра!
Щоправда, то був вже наступний етап – етап передачі, відтворення
І час благодатний первісних митців – від Бога, від задоволення!
А згодом навчились Красу розуміть у слові та в інтонаціях,
В мелодіях вітру, дощу, в кольорах – її відчувати рацію.
З тих пір нерозлучні Людина й Краса, споріднені, „Alter ego”,
Союз непорушний навік народив Да Вінчі, Карузо, Ельгреко…,-
Найбільшу із армій – плеяду Митців, натхненну і тим всесильну,
Зусиллям котрої спасається світ во ім’я Життя і Миру!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334755
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2012
автор: руслана світлична