Монолог Душі

Ти  знаєш,  мені  в  твоєму  серці  тісно
Хоч  я  і  в  ньому,  але  я  там  не  одна.
Там  всі  дівчата,  навіть  ті,  кого  ти  мало  знаєш,
Забуваєш.
Ти  мене  поволі  забуваєш...
Немає  вже  для  мене  більше  змісту
Залишатись  там,  не  відчуваючи  тепла.
Занепокоїшся?
Захочеш  повернути?
Ти  поспіши,  бо  втратиш  назавжди.
Відкинь  ти  всіх,  та  думай  лиш  про  мене!
Я  егоїстка?
Ти  не  правий,  я  просто  сильно,
Просто  до  нестями,
По-дитячому  наївно,
Тебе  одного  лиш  люблю...
Аж  якось  смішно,  правда?
Я  ж  знаю,  що  ти  не  мій,
А  я...все  ще  твоя.
Ти  можеш  посміятись,  розказати  друзям,
А  потім  ти  злукавиш  дивлячись  у  мої  очі.
Я  буду  знати  правду,  залишаючись  стояти  гордо,
Але  ридаючи  в  душі.
Ти  знаєш,  що  я  сильна.
Що  плакати  -  це  не  моє.
Але  я  не  плачу,  не  діждешся!
Це  просто  звичайна  чистка  для  душі...
Я  обману  тебе.
Я  обману  всіх  інших.
Скажу,  що  більше  не  люблю,
Що  це  були  пусті  слова.
Відкрию  двері  серця  твого,
Переступлю  поріг  і  вийду
З  гордо  піднятою  головою,
Змахнувши  легко  так  рукою
Сльозу,  що  покотилась  по  щоці...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334678
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2012
автор: NarКотик