Почуй, як тихо віє вітер,
Зелені барви на тлі неба,
Відкрий же душу свою втіхам,
Поглянь, як вбралися дерева.
Вдихни повітря, що так хоче
Наповнити тебе життям,
Я знаю, що ти маєш очі,
І кадр у них - життєвий хлам.
Уста твої завмерли ніби,
Невже зовсім не маєш слів?
Можливо, хочеш шматок хліба?
Чи ти вже десь серед могил?
Повір, тобі повітря мало,
Ти, ненаситне почуття,
В мене було, в тебе бувало,
Невже втрачаєш ти життя?!
Ти можеш вдертися хоч в кров,
Давай її потроху пити,
Ти можеш наламати дров,
О, мріє, ти повинна жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334599
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2012
автор: MNKA