За легендами та переказами, підтверджень яких сьогодні важко знайти, а версій в кожному кутку села все більше й більше, вперше про школу на території села Марфівка згадувалося наприкінці ХІХ століття. Побудована вона була місцевим паном, імені якого також не пригадується, але він прямий нащадок пані Марфи Аркалаєвої – господині, що власне село і заклала. Школа розташовувалася на місці теперішнього току, поблизу панської садиби. Тут місцевий священик навчав грамоти панських дітей та хатньої челяді (за переказами старожилів села Пасічної Р.П.).
Взагалі-то в Росії на той час перевага надавалася домашній освіті. Коли мати чи спеціально найняті гувернантки вдома навчали дітей основ наук. Проте з відміною кріпосного права, демократичними віяннями серед простих людей у панів (в боротьбі за найнятих робітників) стало справою честі побудова спеціальних навчальних закладів початкових чи навіть середніх.
Молода панська родина мала ліберальні погляди та вважала, що неосвічена прислуга – сором для панів. Тому примусово навчали своїх підданих писати та читати на уроках, що проводилися раз-два в місяць на задньому дворі. Шкільне приміщення було тільки дитячим (за записами літописних сторінок школярів Марфівської школи без посилань на джерело).
На той час, в аристократичних колах царської Росії ставало дедалі актуальним та модним брати на попіку «простолюдинських» дітей, виховуючи їх як панських. Не обійшла ця традиція і Марфівку (хоча можливо і з деяким запізненням, адже село Марфівка – досить таки віддалена частина царської Росії). Тому школа була досить розвиненою в ній надавалася перевага викладанню грамоти та письма, вивченню Біблії, але поряд із тим (адже панські діти мали бути високоосвіченими) в школі викладалася історія, арифметика, географія, етикет, тощо (за місцевою легендою).
Уроки проходили залежно від бажань дітей, але все-таки намагалися дотримуватися часових рамок та європейських термінів навчання. Обмін досвідом та методика викладання предметів були актуальними і на той час, тим паче, що основи дидактики та теорії виховання вже були описані та навіть видавалися. А пани намагалися крокувати в ногу з часом, дотримуючись усіх правил тодішньої моди.
На початку ХХ століття, у передреволюційний час в школі вже було декілька вчителів, які розподілили обов’язки, як тепер би можна було сказати на: гуманітарний напрямок, природничий та спортивно-трудовий. Біблія вивчалася постійно. Священик навідував школярів та навчав «шляхів істинних».
Початок І Світової війни, революційні перегуки територією України негативно відобразилися на освітньому процесі села Марфівка. Інакше кажучи, на початку 14-го року, коли молодих панів та старого пана мобілізували до воєнних дій, а панянки виїхали (найімовірніше) в бік Криму до родичів, школа призупинила свою діяльність, бо вчителі дехто виїхав, а дехто не зміг продовжувати викладання у зв’язку з необхідністю працювати, щоб прогодувати родину, адже за викладання їм ніхто тепер не платив. Продовжував свою роботу священик, який навіть почав будувати нову церкву на місці сучасної тракторної бригади фермерського господарства «Россолан». Він і підтримував жагу до знань у охочих дітей, але їх було досить мало. Уроки проводилися нерегулярно, перевага надавалася вивченню слова Божого, а супутньо вмінням читати та писати (за переказами старожилів Карявки Л.О., Носуль М.С., Пасічної Р.П., Семеренка Б.І., Стеценка М.В.).
В роки революції, в ході постійних набігів, воєнних операцій, зміни влади та гоніння на священнослужителів сільський пастор помер і навчання припинилося зовсім (за переказами старожилів Карявки Л.О., Носуль М.С., Пасічної Р.П., Семеренка Б.І., Стеценка М.В.).. Стара церква не витримала життєвого напору та завалилася, а нове недобудоване приміщення ні на що не було пригідним. Жителів села Марфівка на той час було дуже мало, в основному жінки та старі люди, бо молодь саме будувала собі дорогу в життя, змінене, нове, ліберально-демократичне і власне ніхто й не переймався освітою, необхідністю школи та церкви в селі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334492
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2012
автор: Алеха