Вони живі… Дерева ще живі.
Вцілілий паросток тремтить осиротіло.
Смола - гарячими сльозами по траві.
Вони живі… І плакали… Боліло…
А їм би вітами та в неба височінь!
А їм би в листі колисати пташенят!
«Спиляти!» - наказав високий чин…
З’явився ще один понівечений сад.
Як легко простим розчерком пера,
Нещирим словом нанести на мапу
святинь,
душі
чи на людські серця
Чорнобилі місцевого масштабу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334349
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Валентина Курило