Так хочу сказати: “Кохаю.
Кохаю. Чекаю. Люблю”.
Щоб в нашому світлому раю
Побачить усмішку твою.
Той рай загубився десь в нОчі,
Розтанув в холодній імлі.
Лиш зірка Північна щось хоче
Про рай нагадати мені.
Не вичавлю згубного слова
Із пам”яті. Стигли вуста.
Вже осінь пройшла калинова.
Бур”ян в почуття пророста.
Шуміли безжурно дерева,
І скошена пахла трава.
А слів вже казати не треба.
Можливо, любов не права?
Навіщо було покидати
Того, хто хотів їй життя,
Хто пестив її, ніби мати
Рідненьке безцінне дитя?
Кохання нащо подалося
Шукати десь долі у час?
А може, нам тільки здалося,
Що бУло кохання у нас?
Бо справжня любов покидає
Тих, хто не цінує її.
А ти? Чи вернувсь ти до раю?
Ох, думи ви, думи мої…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2012
автор: Ліоліна