Весна. Тепло і сонце. Квіти й зелень.
Пташинний спів. Ласкавий травень.
Коханння скрізь. Всі парами. А ти?
Роки ідуть. Вже - тридцять три...
Душа втомилась. Серце - рана.
Колись була і ти від щастя п'яна,
Співало серце і душа співала.
Усе пройшло. Все десь пропало...
Цвіли сади , і ти цвіла із ними.
Жадані зустрічі були із поцілунками палкими.
Уста п'янкі, в очах-бажання.
Була любов, було кохання...
Побачення вечірні. Аж до рання.
Ніч - як година. Ранок вже. Прощання.
Здавалося, що все це назавжди.
Куди поділось все? Куди?
І ти байдужа, що сади цвітуть,
Тобі всерівно, що пташки співають,
Отак і роки молоді минуть,
Так як щороку весни проминають.
І жага до життя вмира,
Вмира любов і віра, і надія.
Але у серці десь іще жива,
Що щастя ще прийде, маленька мрія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334307
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: ЛанаS