Які ми, все ж, їй Богу,дивні-
таких,мабуть,ніде нема.
Добра настаткувавши скрині
ввесь вік проходимо в латках.
Які ж ми,людоньки,набожні-
набожніші з поміж усіх.
Сповідавшись у Храмі Божім,
новий ідем творити гріх.
Нам справедливості заради
усе одно:чи брат,чи сват-
засудим,замордуєм,зрадим ,
бо в нього грубший сала шмат.
Ми можемо нагодувати
бездомних кішок і собак,
коли ж згорить в сусіда хата-
тихенько пирснемо в кулак.
Змішали зерна та полову,
Змішали грішне та святе…
Й собі придумали відмову:
-Не ми такі-життя таке!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334257
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: посполитий