А життя на чорне й біле ділиться…
Ти як не крути, а так вже є.
І століттями в свідомість в*їлося,
Що на завтра зміниться усе.
Ми кидаємо людей і зраджуєм
У душі лишаємо пастки,
Але знову в небо синє прагнемо
Щоби хмари білі розвести.
І не думаємо, не гадаємо
Як людині тій щемить
Ми так часто повертаємо
У минуле, а його не змінить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333969
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2012
автор: Нелогічна а*