Тій жінці , яку я так щиро кохаю ,
Жінці , якої я погляд ловлю .
Тій , що так часто в житті докоряю ,
Беззастережно, до гроба люблю .
Давно їй віддав , я запродану душу ,
Давно з її склянки , напИвсь дурманУ.
Щоразу від погляду , каятись мушу :
Чомуж не спинюся , по вуха в гріху ..?
Який це дарунок , що я її маю ,
В чергове на думці , себе я ловлю .
Та чОмусь і досі у грішника граю :
Прости мене рідна , і в Бога молю .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333966
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2012
автор: Дід Миколай