Весняної ночі, напевно в вівторок...
Їй – трішки за тридцять, йому – десь під сорок...
У ніч майже теплу і майже звичайну,
Закохані люди ділилися сяйвом.
В будинку навпроти, в кімнаті зі світлом,
Самотній, не бритий – закінчив півлітру.
Залишивши геть, сподівання останні,
Він щастя шукав у гранчастім стакані.
В сім’ї, десь за три чи чотири квартали,
Вечеряли, скромно, і крихти збирали.
Дванадцять, це дуже велика родина!
Надія – на маму і старшого сина...
В нічному, на першому поверсі, клубі,
Пузатий, що років п’ятнадцять у шлюбі,
Тримаючи дівчинку нижче спідниці,
Програв тридцять тисяч, за вечір... Дрібниці.
Сучасність – об’ємне насичене коло,
Шукаючи правди, не знайдеш ніколи...
Є світло, є темрява. Гріх, або сповідь...
А кожен – шукає своє... І знаходить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333954
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2012
автор: Віктор Нагорний