Щось шепоче трава-ковила
І торкає у серці струну.
У степу моя юність пройшла,
У степу,у широкім степу.
Тут,неначе татарська стріла,
Моє серце кохання зранило
І воно тут сарматське дівча,
Полюбило,ох як полюбило.
На кургані трава-ковила
Нам пісні про кохання шептала,
Та не довгою пісня була-
Перестала шептать,перестала.
Не шуми ковила,не тривож.
Не повернеш тог,що вже бУло.
Воно ж бУло!БУло! БулО ж!
Променуло усе,променуло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико