Терпкий, духм"яний аромат бузку,
Пливе в вечірньому повітрі.
І в синю тишу напрочуд дзвінку
Вплітає ніжність ноти світлі.
Зітхає серце, мається душа
І хвилю почуттів не стримать.
Ведмедиця велика із ковша
Поквапилась зірки розкидать.
Тремтить на віях захвату сльоза
І перехоплює мій подих.
А думка непомітно вислиза
І залишається лиш подив.
Дивуюсь, ніби перший раз, весні:
Садки розквітли біло-пінно,
Кульбаби в оксамитовій траві
Жовтіють рясно і чарівно.
Чогось чекаю, а чогось - шкода...
І сумнів й радість - все до купи.
Весни нестримна і легка хода
Закреслює печаль розпуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333859
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Радченко