Як промінь сонця б"є в поля,
кургани й луки,
так я тебе в себе втискаю
крізь мої руки.
Коли довкола камінь вулиць
тепліє раптом,
коли дворами трави йдуть
і аромати,
Коли суцільна метушня
ковтає всього
і все велике та страшне
як брама в Бога,
Коли укотре перейшов
у позапростір
та надіслав у безвість рим
непевний постріл,
Тоді стихає стрімкий час
та простір звуків
І я тебе в собі стискаю
крізь мої руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333845
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Невідомий Автор