Несамовита злість
Проймає душу й тіло,
Поранене серце
Від болю зітліло.
Не б’ється, не чує,
Не бачить нікого,
Про вічність віщує,
Бажає світла нічного.
Блукає в тишині
Незряче і німе,
Розчиняється в пустоті
Моє серце — тепер твоє.
Ти мучиш його,
За любов караєш,
Цілуєш його,
А потім до землі кидаєш.
Віддай моє серце...
Чого тобі треба?
Звільни його від себе,
Подаруй йому небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333731
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Оле Чка