... Ліс... Ясний, травневий ліс, зі своїми лагідними галявинами. Переважно хвойний, сосна домінує. Аромат!.. - підсвідомість настовіки карбує його, як і смак зеленого яблука. Варто уявити - враз скивиці зведе! Незрівнянно...
...Ліс та вогнище. Ці несумісні поняття неперевершені під пильним наглядом. Око милує жива енергія вогню. Адже глитає живицю. Живиться. Ефірні масла - красуня з павільйону пропонувала такі. Очі в неї - та купив би всі, вчадів би, відійшов би і знову приплівсь по дозу. Би. Від весняного токсикозу. Роздягти б... Чи то пак - би...
...Хлусь! Новітня, блистка сокирка, з жовтаво-пластиковою ручкою, завзято відпрацьовує кошти, витрачені на її викуп з полону господарчого гіпер-пупер маркету. Граєшся нею, мов хлопчачур в пубертантний період* - дико, дурноенергійно. Хлусь!! Тріска вперіщила в лоба, аж дрібненькі зірочки загойдалися. Годі. Сидіти!.. Й хекати.
... Та ніф, нуф, нах... ті шашлики?! Хіба-що відчути нагло-первісного амбре м`яса горілого. Тоді враз такий шквал шалу охоплює...
... Брень. Сміливіший брень. Фальшивий, зате щиро гітарний. Вплітається, чарівничо, третім пасмом в косу, де два перші - глиця й вогняна плазма... Колись, в юності, хотілося запалити, аж жах. Й випити конче. Будь-що, аби рознесло. Красоту хотілося викуштувати зсередини і зовні. Зараз - лише друге. Естетом зробивсь, чи щось на кшталт...
... А що? Навіває шелест в верхівках сосен-філососен... Перед очима - дві гілочки. Перша - позаторішня, воліла мовчазно вже собі вщент струхти, друга - щойно зламана, зелена, липка й обурена, ефірна-а... не нагадуйте. Би... Отже, ця суха горить-лускає виважено, а ота - затріскотіла шало голочками - куди там китайській пітарді братися! Навіщо? Шукаю пояснення ліниво... Обидві згоріли. Жертовні. Зігріли повітря, заціловане й без того палким сонцем до нестями. Підтримали вселенське кострище. Сухій - байдуже, а от - живій, як воно? Радо горіла? Сумнівно... Так і людина. Чи є в жертві хоч крапля радості? Хіба що екзальтована незворотньо, або - шалена, божевільна, чи божерабська... Росла, щоб хтось нагло втрутився, спинив штучно її час... Сенс де, якщо він у всьому. Підшукаємо, повичісуємо бліщицями з кошлатої, пів-року немиточесаної шевелюри, пояснення. Залізні, як зубці дюралевого гребінця. А чи залізна дюраль? На жаль...
...Час...Ліс даліє, вкочується в горизонт, немов сорочка в віджимні валики радянської пральної машиненції-циліндра. Спиться... Сниться жертва плазмоглиця, з павільйону молодиця... Би...
* період статевого дозрівання (з мережі)
28 квітня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333684
Рубрика: Нарис
дата надходження 28.04.2012
автор: Микола Шевченко