Я знаю Бог живе в мені постійно.
Дарує крила, сильні та розлогі,
Паруючи, в повітрі швидкоплинно,
Живу надією та справою у згоді.
Річками душі розливаються у полі
Втрачають суть свою та істинне життя.
До неба піднімаються лиш руки,
А тіло відлітає в небуття.
Хтось каже,що живе заради щастя,
Комусь багатство важливіше за усе.
Буває...забуваєм про чесноти,
Марнуючи,ховаючи, в собі себе.
Ми маємо відкинути жахливу пустоту.
Прокинутись із вічного бродіння маси.
За те,щоб здобуваючи мету,
Ми вірили у споконвічну силу гасла.
(Бо ми є люди, а не раби своєї долі
І міць живе у цілісності серця, думки, волі,
А не в правді лише голій...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333680
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Анна Черненко