Реальність наша сіра і буденна,
І день за днем злилися в моноліт
Кричить в вогні, страждає вся планета
Одна лиш мить - згорить єдиний світ.
Ми на краю тягучої безодні,
Несем у світ лиш хаос і терор.
Питає світ: ,,Коли ж,як не сьогодні
Облишимо множити бруд і зло?
Невже останнім днем лише живемо?
Невже так лицемірно вигоди шукаєм?
Так прийде ж час, і ми таки помремо:
І що ж нащадкам своїм залишаєм?,,
Ми всі так прагнем по-своїх законах жити,
Бути вершителями і царями долі,
А не ляльками у бездумних іграх світу.
І все чинити з власного бажання й волі
Тоді де жрозум, честь і благородство?
Ми жити в злагоді з собою не навчились
І до кінця ще не дізнались:звідки й хто ми?
Та ж не даремно ми на світ з*явились!
А відповідь витає зовсім близько-
Хай кожен в себе чесно запитає:
,,Чи я живу по всіх законах світу?
Чи не дарма мене цей світ тримає?,,...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333666
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: AxlRose