Перекотиполе

Полем  котиться  без  зупину,
Жмут  трави  пересохлий  влітку.
Стихне  вітер  –  стоїть  хвилинку,
Топчуть  зливи,  немов  сирітку.

Не  сиділося  в  рідних  землях,
Дух  країв  не  пішов  на  користь,
Тепер  колеться  в  гострих  тернях
І  від  болю  тривожить  совість.

Не  тримало  коріння  міцно,
Ти  не  винна  у  цьому,  доле,
Що  не  може  пройтися  гідно,
Своїм  шляхом  –  перекотиполе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333613
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Любов Чернуха