Час зухвало крокує,
Наступає на п’яти.
Не втіша й не лікує,
Його не наздогнати.
Я просила, в надії,
Подаруй ще хвилину,
Та нездійснені мрії
Затоптали у глину.
Всі мовчать безголосі,
Лиш скрегоче вітряк,
І годинники в змозі,
Повторити «Тік-Так!»
Воно ріже мій слух,
Незворотністю тисне,
Та нескорений дух,
Свої задуми здійснить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333608
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Любов Чернуха