Мені так хочеться постукать тихо
в печальне ніжне серце твоє...
І залишитись там, прогнати лихо,
теплом зігріти... Де нас тільки двоє...
І хочеться достукатися в душу,
і до кінця дійти... Горю не спинить!..
Впустити в серце?.. Ні, я тебе не прошу.
Сяду на порозі, чекаючи удачну мить...
Ти виганяти мене не поспішай -
спокій твій порушувать не стану.
І сни зоряні, прошу, не проганяй,
де мрія твоя у всій красі повстане.
Сидітиму... Незримий страж душі,
в тишині шукаючи блаженства сон...
Втікати, я прошу, ти не спіши...
Від світу, де серця б'ються в унісон.
Прошу не бійся! Не тривож ці очі,
не зупиняйся, лови погляд свій...
Я лише бережу твої темні ночі,
я просто Ангел-Хоронитель твій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333530
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Віталія Абрам'юк (Івасюк)