Волинянку свою , волиняночку ,
Я у горах Карпатських знайшов .
За життя , що шукав , цю перлиночку ,
Не один перевал перейшов ...
Притулюсяж до тіла коханої ,
Відчуваю , як серце тремтить .
Мов на грудях у гладі озерної ,
Промінь сонячний , ніжно бринить .
Красота навкруги , невимовная ,
Спить на плесах пора золота .
На руках своїх - віть , зачарована ,
Карасів колихає верба .
В мить розтану , від посмішки щирої ,
Зацілована юнь перший раз :
Розімлів я від дотику милого ,
Аж в захваті завмер перелаз .
Розіллюся гірськими струмками ,
Що з вершин у долину спішать .
Рочинюся в смереках піснями ,
Хай високо у горах звучать .
Нехай верби над ставом , похилені ,
За горою спянів небокрай :
Стоять коні гарячі , намилені ,
Ой , скоріше бери , та сідлай ...
Посмітюх у калині гойдається ,
Над ставком лежить тиха печаль .
Ну чому все так швидко кінчається ?
І для тебе й для мене , на жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333527
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Дід Миколай