Цілував березу вітер, пригортав,
колисав, зелену кОсу розплітав,
шепотів їй про кохання і весну,
обіцяв любов довічну, неземну,
обіймав за білокорий стан гнучкий,
дарував їй дощик теплий весняний...
А береза пам"ятала про громи,
про шалену вітру лють серед зими,
вся від відчаю тремтіла і жаги,
розсипала жаль і ніжність навкруги,
"Не тривож мене," - просила,- "Не чіпай, -
скоро, скоро відшумить зелений май,
відбуяє і твоя швидка любов, -
злим, байдужим і холодним станеш знов!"
...Опиралася, згортала віття рук,
гамувала соку біг і серця стук,
застилала їй навколо світ імла...
Бо вона - вона закохана була!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333495
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Антошка