Закривши очі, кину камінь –
В підлоту прямо й попаду.
Її багато, то ж порядним
Немає місця в цім ряду.
Вони, як одиниці роду,
Що вимирають, та ще є.
І серед підлого наброду
Душа їх тліє, не живе.
Вже біллю стискується коло,
За горло давить гіркота:
Куди звернутися, до кого?
Кругом не світло, а пітьма.
Чесноті тут забракло місця –
Хіба на цвинтарі дадуть.
Тоді знекровлене обійстя
На розпродажу віддадуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333375
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Г. Король