Я втратила щось..
десь між зефірними снами і ранком без кави
звикла до тебе,так і не навчившись відпускати і прощати
Я вже не можу..це як не прокинутись одного ранку
І зупинитись десь на межі між серця і шкірою
Наче мене і не має…і ніколи не було.
Переплелась, прив’язалась пальцями ,волоссям ,
до крові
істерики
до анемії… пустоти…в мені…
І до роздертих на склади слова на ліктях
що топляться в мені…
не-ви-сказаними думками
скусані пальці знову лізуть в горло нагло
І нафталіном насичується кров,і зіниці.
невже я знову зникну …
зникнеш ти…
пульсують дні години хвилини не_виносимо без тебе
і легені наповнюються днями твоєї відсутності
Бентежить мене я втрачаю
А що…
тебе в собі…
так і не навчившись кохати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333321
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: MADLEN