Злива плаче, вривається в двері,
Гасне свічка німа на столі.
В нашій штучній, задимленій ері
Не літають уже журавлі.
Нам не сяють засліплені зорі,
Світанкова не гріє вуаль.
І крізь шибки з пластмасу прозорі
Не рясніє засніжена даль.
Не клекоче у грудях сопілка,
Не зривається піснею ввись.
Під бетони застромлена гілка
Не розквітне бутоном колись.
Нам закрита дорога у поле,
Де волошки сміються малі.
Нам ніколи, о Боже, ніколи
Не літатимуть журавлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333135
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: Міщишина Христина