Присвята Lady Christianna
І упала завіса на плечі -
як же важко її донести!
Я не грішниця - це вже, до речі,
слуги долі мені приплели.
Я стою, наче перед стрілою -
Розпрямилась і голову ввись.
А востаннє напитись тобою
то бажання моє. Подивись,
як заходить північний світанок,
Як вечірня вмирає зоря,
На помучений сонячний ранок
Прийде зібрана ним метушня.
Подивіться на страту, панове,
не шкодуйте каміння й мечів,
Я не грішниця - це вже не нове,
Це вже чули висоти чинів.
Ти найвиший, царем величають,
а за що - позабули вже всі.
Так є завше - коли обирають,
пам'ятають. А далі вже - ні.
Ти купив собі постріл у серце,
І стрілятимеш перший, мабуть.
Щоб не схибить, то випий із перцем
І простити мене не забудь.
Я попрошу, кидаючись в руки,
Дати слово останнє мені.
І скажу, помарніла від муки,
Що хотіла кричать не тобі.
Ці слова пролунають, як громи,
Ці слова не забуде ніхто.
Поклоніться царю, сірі гноми -
Він відкине вам біле пальто.
Настає вже і черга. Тікати?
Ні, я йду. А на шиї слова:
"Якщо страта за те, що кохати,
То вже краще, щоб я й не жила!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2012
автор: Likera