Я пам*ятаю стерту осінь.
Щовечора,наче вперше.
Журавлиний шепіт зрання-
як тиск долі,затертий днем.
Я пам*ятаю ще!
Потоки сліз солоних...
Холодну каву..смак кориці...
Стомившись,я пам*ятаю осінь
Самотній небокрай ,що ховає вправно мрію
Ранкову примху...
"- А що цікаво,спантеличену себе
я все ще пам*ятаю...
в самотнім листопаді-коли по венам мігрували почуття..."
Ця осінь -спогад...Жаль,але у глибині життя....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332890
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Марина Василюк