Подих риторики.
Минуле вже пішло давно…ми чуємо ці кроки..
В майбутньому не бачимо ми світла мрії…
Сміється з неба дощ . Минають наші роки,
У марності життя, й глухої безнадії.
А чуєш в небесах широких і безмежних
Хор Янголів співає вічну колискову?
Це спів наляканих сердець, бентежних,
Які на Землю цю приходять знову.
Прийди й почуй, як серце тихо плаче…
Холодною, сирою, ранковою росою…
Поглянь, як зорі в темнім небі наче
Зібрались для кривавого двобою!
Ти Білий янгол, чи ти Янгол Чорний?
Який готовий знищити бажання?
Твій знак душі – це відбиток потворний,
Забрав ти мрії чи страждання?
Ми пам’ятаємо старі вірші кохання,
Ми прагнемо забути гострий біль….
Передаємо небесам вітання,
Землі даруєм насолоду й хміль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332883
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Sukhovilova