Оте невипите кохання,
Оте бурхливе море слів,
Солодке пальців доторкання,
Таємний подив в злеті брів.
І загадковість у поставі,
І сніжний подих теплих губ
Томили ніжністю і далі
Згорталися в сплетінні рук.
Така тремтлива неповторність,
Невипита любов до дна –
Кохання пише довгу повість,
Де непотрібні вже слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2012
автор: Г. Король