Сонце засміялося
В голубій оправі неба
І мене торкалося,
Бо мабуть було так треба.
Квіти усміхалися
На його проміння-віти,
Як же їм жадалося,
Щоб пелюстки їх розквітли.
А роса стривожена
На травах розкуйовджених,
Немов заворожена,
Їх зрошує і зрошує.
Краплини, як світлини,
Ховаються попід ними,
Бо висохнуть перлини,
Краще бути їм у тіні.
Вже бджілки полетіли
На розквітлі сонцем квіти,
А вони й заніміли,
Світлом його оповиті.
Ой, як гарно навколо,
Милуюся я весною,
На душі веселково,
Зачаровує красою.
Ніжною і живою,
Насолоджуюсь порою,
Щасливою такою,
Увертюрою, крутою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332766
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Макієвська Наталія Є.