В перших променях сонця погасли,
Розчинилися в криках сови.
Невагомі – ні тіла, ні маси,
Нерозгадані в темряві сни.
Роздоріжжя, тупик - а я босий!
Ріжу ноги, хтось кидає скло,
Поскладаю, як книги у стоси
Кадри - згадки, неначе кіно.
Дивні знаки: пророчі, вагомі,
Ретро - фільми й сучасні три – де.
Буде місяць сьогодні у повні
Тож до істини він приведе.
Хай обітницю знімуть і зорі.
Не мовчать, а розкажуть мені.
Сни чому у давучім мінорі,
А терпіння лишилось на дні?
В тиші ночі мелодія суму,
Забирає мене у полон.
Після першої серії в другу -
В серіал мій під назвою «Сон».
13.03.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332593
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2012
автор: Олексій Тичко