Глухоніме й сліпе кохання
Блукало темрявою снів,
В обіймах у свого страждання
Воно молилось - лиш без слів...
Воно просило в Бога іскру,
Щоб розпалить в душі вогонь,
Щоб розтопить броню залізну
І відчувать тепло долонь.
Воно так голосно молилось,
Що аж здригався білий світ...
А очі вдаль кудись дивились
Й шукали там любові цвіт.
Глухоніме й сліпе кохання
Блукає світом в темноті...
Душа, що прагне поєднання,
Знов молиться на самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332503
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2012
автор: Оксана Голубева- Чипак