Коли я помру, нехай мої вінки будуть білими..
Нехай моє серце зупиниться рівно в 12.03.
Святошні очі дивитимуться мені за пазуху і бачитимуть квітучі поля Палеоліту.
Коли я помру, не жалійте моїм рукам воску. Їх обмиватимусь холодні вітри..
їх будуть бачити всі вроженці Сіону на тисячі морських миль навколо.
На 5-му колі пекла я зупинюсь та крикну вам
і ви повинні всі широко порозкривати роти,
бо там, де я буду, це буде виглядати доволі кумедно і підбадьорливо.
Коли я помру, нехай моє тіло спалять над газовою плитою,
і всі частини, які залишаться, ви покладете до нової труни.
Інакше воно ніяк би не помістилось в такому невеличкому саркофазі.
Ворони карканням будуть відправляти мені прощальну панахиду.
Ворони завжди мені були, наче брати.
Їх пір'ям засипете яму, коли вже надумали помістити мене в землю.
Десь на третій хвилині мовчання впустите не настільки явних гостей.
Наче таємні слуги Апокаліпсису, вони читали мені на ніч казки,
З самого народження я засинав у їх товаристві.
Потім, коли я помру, залатаєте мої поношені речі,
та кожна латка означатиме втрачені по підворіттях роки.
Слідкуйте, щоб на небі не було жодної хмарки.
На 3-му колі пекла мені будуть потрібні сонячні окуляри.
Їх мені зможуть замінити свічки,
які ви по звичці будете знову і знову приносити, до кінця своїх днів,
доки сонце не спалить ваші стомлені очі й ви, не в змозі дивитися, будете множити сигаретні пачки.
Ваші тіла зійдуть сигаретним димом і покотяться вслід за мною сизим туманом.
Вклякайте на землю, тремтіть і моліться,
бо на 4-му колі пекла мою одежу розідруть колючі сучки.
Ті сУчки по тому доберуться й до вас.
По тому все залежатиме лише від Біблії в омяклій правиці.
Моє щастя, що мою Біблію повнять порожні листки.
Мою пом'яту совість розстеліть на сонці і зігрійте.
Коли я помру, нехай ви нарешті підете війною.
Нехай повітря всуціль заповняють списи й прапори.
Вам стане по мені сміливості бити у бубни.
Рентгенівським зором осяє неспішно планету Фортуна,
Пошлю подалі від неї свої кораблі.
Моя смерть буде неперевершено проведеним бриджем.
Моя смерть буде фіналом вдало зіграній партії.
З'ївши за мій упокій по зерняті ви підете вздовж течій ріки.
На 7-му колі пекла я зачиню за собою двері і ви більше ніколи про мене не почуєте.
Амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332435
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.04.2012
автор: M.E.(nachtigall)