Думки, думки рояться, наче бджоли,
І жалять боляче, і меду принесуть,
Та інколи безладно так літають –
Ні сну, ані спокою не дають.
Одну по одній, тихо та дбайливо
Зігрію і у вулик одпущу.
А щоб знайшли собі затишне місце -
Я спокоєм солодким пригощу.
Його, на жаль, у мене небагато,
Але додам до нього радість до життя,
Бо кожна квітка раз лиш розквітає,
Немає до "учора" вороття.
Проте розквітнуть завтра нові квіти,
Не кращі та й не гірші, ти поміть,
Вони інакші, зовсім трішки інші.
Життя безмежне тільки лиш на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332401
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.04.2012
автор: Innessanew