Настане день - печальний, кажуть,
Коли замолять, та запнуть, зав'яжуть,
Закриють холодом чужих долонь
Моїх очей немеркнучий вогонь.
І двійника намацавши двійник -
Крізь личенько моє проступить - лик.
О, врешті-решт тебе я удостоюсь,
Добропорядності чудовий пояс!
А здалеку - та чи побачу я?
Потягнеться розсіяно рідня,
Паломництво по тихому двору
До рук моїх, котрих не заберу,
До рук моїх, з них заборону знято,
До рук моїх, котрих вже не здійняти.
На ваші поцілунки - лиш умерши
ні слова не зроню - уперше.
Сповив мене від п'ят до голови
Прекрасний саван чистоти.
Ніхто вже не образить очі сині
У мене пресвятая Пасха - нині.
Дорогами знайомими Москви
Поїду - я, і побредете - ви.
І не один на цім путі відстане,
І перша грудка в віко гробу гряне
І врешті буде зволено мені
Забутися у нескінченнім сні.
Й нічого вже не знадобиться нині
Новопреставленій болярині Марині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332326
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2012
автор: lnsha