Горобці сидять на вишні,
Мов плоди, сіренькі пишні.
Всі співають в повне воло,
Дзвінко пісню ллють навколо.
А коли вони злетіли -
Немов рій безмежно-сірий.
Стало сумно скрізь відразу -
Зникли спів і радість разом.
Сумувала також вишня -
Бо компанія колишня;
Вже обсіла віти клена:
Цвірінчать, мов навіжені.
Все співають знову пісню
і забули друга, звісно.
Та коли настало літо
І плоди зросли із цвіту...
Вже клюють червоні вишні
Горобці сіренькі, пишні.
Повернулися юрбою -
Всі до вишеньки смачної.
Оттакі оці вже друзі,
Гірших не було в окрузі.
Бо як вишень вже не стало -
Знов далеко десь співали.
11.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332215
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2012
автор: Андрій Гагін