Я на колінах, розпусно довго.
А за плечима самі дороги.
Зніяковіле багряне небо,
твоє «не варто», моє «не треба».
Думки-питання,
слова-сюжети.
Німі вагання,
автопортрети.
Порожні склянки
розкуті речі.
І обіцянки,
і голі плечі…
А за плечима…багряне небо.
От, таки треба було, все ж.
Треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332185
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2012
автор: Діана Сушко