Подекуди не бачу я в пітьмі
Свого життя - незламано-крихкого -
А ні промінчика, ні блискітки на дні,
Лиш в серці пеленається тривога.
І мариться: усмІшки корінці,
Неначе квітки волошкові в полі,
Заклякли, залишивши у вінці
Гримасу радості - пародії жалкої.
В думках нещадно нишпорять щури,
Шукаючи поживи надлегкої,
Але я знаю, бачила, напевно, уві сні,
Росте зерня історії нової.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331964
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2012
автор: mikanijilmm