Єдиному...
Трохи гумору, трохи пафосу,
Крапля синього і червоного.
І до неба чистоясного
Нам дорога заборонена
Без ілюзій і без марева,
Без претензій на відсутність.
Лиш доступність до мого зарева
Що веде мене в світ будучий.
Просто шепіт, подих чи погляд,
Просто дотик до рук холодних.
Ні, не марево – серця безодня.
І тихенько шепоче свідомість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2012
автор: Надвідна Лілія