Полин-трава, навіщо ти вродилася
І сизим рястом стелешся до ніг?
Відпоки очі мамині закрилися,
Я у полоні дум гірких своїх.
Гірчить усе, до чого серце горнеться,
Тьмяніє в небі сонце золоте,
І не воркує сива моя горлиця
Біля вікна, де яблуня цвіте.
І стала доля тіткою злобливою,
Полин зриваю навіть уві сні,
Лише тоді й почуюся щасливою,
Коли насниться матінка мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331860
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: володовская