вона хотіла послатись тобі до ніг
була готова писати щодня листи,
а ти знічев'я в світанок від неї біг,
а ще боявся. боявся її висоти.
У тебе щорання - кава, у неї - мрії
їх книга замість сніданку щодня підносить
не чорно-терпко-солодкі і без ванілі,
а вишито-рушникові, без перекосів.
а в полудень - лише сонце і без калорій,
в той час, як у тебе знов - планктонна рутина
і небо - щодня інакше, жодних повторів
і розуміння, що ти - навіть не третина.
Вона хотіла писати тобі вІрші
а ще хотіла дістатись твоєї суті
хотіла, щоб не краще, але й не гірше
а в ідеалі - думки твої бачити й чути
світанок-галоп і безодня аж до смеркання
із сонцем-вітрами-небом гасити смутки,
а ти так і не зрозумів, що кожне прощання -
це ще один її танець під твою дудку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331742
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Ладка