Тепер усе вже дещо інше
І мій стрибок все ширш щораз.
Я перебрів усе, що мільше,
Тепер у хід пускаю брас.
Пливу у море, в невідоме
І поряд всі на катерах,
Частенько зборюю судоми,
А від води вже їде дах.
Я веслував від твого краю,
Махав руками від образ,
А ще тепер я помічаю,
Що й течія несла матрас.
Так треба, так я буду вільно
Нових шукати берегів.
Можливо, я пливу повільно,
Та я не маю ворогів.
Земля, моя обітована
Ще не фарбує горизонт,
Але ота любовна манна
Новий в мені відкриє фронт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331737
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Андрій Конопко