Я плакала в обіймах самоти...
Мене втішали крила темноти...
Налякана....хотіла я втекти ...
Від кожної клітиночкі землі...
І попри все, що сталося між нами
Тебе не перестала я кохати....
Про тебе думаю, я щохвилини...
Про тебе мрію я , навіть, уві сні...
З тобою зустрічі шукаю...
І твоїх поглядів чекаю....
Тебе я серцем відчуваю...
І розумію, що кохаю...
І хай між нами сотні кілометрів....
І буде проти нас уся Земля
Ми встояти зуміємо удвох...
Бо долею призначено нам бути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331567
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: Samolichenko Svitlana