Ти одна. За вікном силуети.
Сірі будні зникають у сні.
Залишилися жовті портрети,
Де щаслива всміхалась весні.
За вікном сніг дзвенить невблаганно.
Діти грають у парку в квача.
А у тебе незгоєні рани:
Ти одна. Ти уже нічия.
Полетіли малі лелечата –
Мати довго дивилася вслід.
І синівська сорочка клечата
Вже не прийде на неньчин обід.
Залишили сивеньку чекати.
І сумує до болю сама.
Все чекає, коли пташенята
Пригорнуться крилом до чола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331528
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: Міщишина Христина