Ось і зустрілись ми випадково,
Не розминулись короткі стежини,
Жодного докору, жодного слова,
Жалить долоні пучечок ожини.
Ти вже не сам. Молода наречена
Листям кленовим прикрасила коси,
Стихне від подиву біль нескінченний –
Гарна, напрочуд, ця дівчина боса.
Я не заплачу, бо сліз вже немає,
Серце потроху звикає до болю,
Полум`ям осінь калину займає,
Вітер стерню розмітає по полю.
Тут ми ходили з тобою коханий,
Тут я тобі своє серце відкрила,
Вже не для мене цей спалах багряний,
Склало кохання знівечені крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2012
автор: володовская