Абрикосовий цвіт, немов наші роки,
В білосніжнім танку закружляє,
Смак зелених плодів гіркувато-терпкий,
Часи юності нам нагадає.
Розпустились бутони і бджілок рої,
Атакують медовую ніжність.
В перших зустрічах трутні, а чи шахраї,
Розтоптали юнацьку безгрішність.
Било градом плоди і вітрами несло,
Хто міцніший лишилися зріти.
Скільки їх на землі бур’яном поросло,
Хоча мріяли світ підкорити.
Абрикосовим цвітом присипало дні,
Які пам’ять тривожили вперто.
Споглядаю красу у моєму вікні
Й намагаюсь ті спомини стерти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331299
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Любов Чернуха